Дім не закінчується за порогом квартири

Дата: 10.06.2019, перегляди: 78
Дім не закінчується за порогом квартири

Пройшовши неподалік дитячого майданчика, літній чоловік зупинився підібрати кілька обгорток від солодощів, залишених малечею. «Ну ось, тепер біля дому чистенько»,- роздумав вголос і, взявши важкий пакет з придбаним у магазині, зник за новими дверима під'їзду своєї багатоповерхівки на Липовій, 24. І, судячи з побаченої охайності довкола, припускаю, що таке піклування про прибудинкову територію «висотки» - непоодинокий випадок, який спостерігала днями. Толоки напередодні свят чи спільні роботи над облаштуванням благоустрою стали тут «сімейною» традицією. Адже, судячи з побаченою, помітила, що «кооперативна» багатоповерхівка поріднила літніх і молодих мешканців, ставши для них справжнім домом, який не завершується за порогом квартири, оселею, де турбує дворик, сходи, під’їзд, горище чи дах.

Неновий досвід

У той момент, коли багатьох рогатинців бентежить створення ОСББ, воно практично три десятиліття «існує» на Липовій, 24, щоправда, наразі без юридичних документів та печаток (хоч мешканці роздумують нині й про цей важливий момент!). Своєрідне об’єднання співвласників у «кооперативному» будинку бере свій початок, мабуть, ще з перших днів заселення житлової споруди. У далекому 1989-му молоді пари, які придбали у ній квартири, вперше вийшли з нових під’їздів, аби пліч-о-пліч змінювати «обличчя» свого подвір’я. Хаос залишених будматеріалів за вікном не навіював їм атмосферу домашнього затишку, тож вирішили завезти землю та гуртом засадили молодий сад. Відтак тут спорудили дитячий майданчик, затишну лавочку під виноградом і зелений куточок став серцем дому, де відпочивають, спілкуються, розв'язують спільні проблеми. Стараннями працьовитих мешканців багатоповерхівки у дворику з’явилася і делікатна загорожа,за нею яскраві клумби і над кожним з цих моментів трудилися рогатинці гуртом. «З дитинства запам’ятав ту дружність між сусідами, - розповідає оглядаючи подвір’я депутат міськради Олег Сидор, котрий виріс на Липовій, 24. -Коли велася мова про якусь роботу на подвір’ї чи в під’їзді, ніхто не конфліктував, не обурювався, закочували рукави і до справи. Заливають фундамент, майструють, хтось покосить, хтось замете, інший посадить нове зелене насадження». А спогади про ті дитячі роки у його улюбленому дворику відчувалися ностальгійними і, здається, заклали свої підвалини - громадянську позицію не бути «крайньою хатою» у житті своєї багатоповерхівки. Адже мав від кого вчитися, батько постійно трудився у колі тих сусідів, входив до числа ініціаторів і реалізаторів низки робіт, які проводились у їхній багатоповерхівці. «Звичка» любити спільний дім не покинула Василя Ярославовича досі, часто обкошує травичку, прибирає, не проігнорував жодної роботи… І таких людей, як пан Василь, має кожен з п’яти під’їздів, зокрема - Зіновія Боднара, Марію Бояновську, Раїсу Микитчин, Михайла Грижука, Івана Швеця. Саме вони є «рушієм» гарних  змін у них.

DSC_0177

«Підковані» спільними проблемами

Потрохи ріс сад, а з ним - дітлахи, котрі вчилися на гарному прикладі своїх батьків. Сивіли з роками скроні перших власників, тож не оминула старість і «кооперативної будівлі», дещо попсувався її організм - дах, під’їзди, мережі. Перед «висоткою», що не знаходилася на балансі КП «Рогатинське будинкоуправління», з’явилися нові, складніші, випробування. Довелося знову збирати жителів та вирішувати як бути далі, бо надіятись міський бюджет, а, поготів, на кращі часи, не могли: через пошкоджений дах прокрадалися рясні дощі, заливаючи помешкання п’ятого поверху. Отож, довелося «підключити» свою ініціативну групу, котра складалася з активних мешканців. «Старости» під’їздів провели збір коштів і спрямували їх на придбання матеріалів, оплату за роботу майстрам. Нездійсненна на перший погляд справа поступово набула реалістичних штрихів - за деякий час Липова, 24 дивилася на перехожих з гордо піднятою головою нового даху. Адже вдалося перекрити черепицею майже весь будинок, замінивши не тільки перекриття, але й подекуди прогнилі конструкції, гусаки тощо. Проте це не єдина «обновка», яку вдалось втілити жителям багатоповерхівки власним коштом:кілька років тому замінили електрокабель, полагодили мережу водопостачання і водовідведення (замінили на пластикові прогнилі туби, окремі стояки; такі роботи проведено у будинку на 80%). Нещодавно у дворику вкотре можна було зустріти чоловіків за роботою - прокопували окрему ділянку, аби працівники ДП «Рогатин-Водоканал» провели заміну 40 м зовнішньої каналізаційної труби. Кошти на це люди знову ж таки знайшли у сімейних бюджетах, бо ремонт виявився «питанням №1», яке довелося вирішувати негайно. Стару каналізаційну трубу прорвало, нечистоти затоплювали прибудинкову територію, внаслідок чого пошкодили дорожнє полотно(заасфальтоване жителями у 2010 р.). З’явився інший «головний біль» - «порядні» ямки, котрі псують красиву композицію акуратних клумбочок, нової плитки на сходах у під’їзди, навіюють дискомфорт. Але рушити цього «воза» самотужки наразі не під силу, оскільки дорога, тротуар і бордюри потребують значної матеріальної складової. Тому в цьому випадку потрібен або час, або фінансова допомога з боку органів місцевого самоврядування. У недалеких планах мешканців  - заміна у під’їздах вікон на металопластикові і подекуди вхідних дверей, які б зберігали тепло у холодну пору. Прогулюючись затишним подвір’ячком, розглядаю будинок, який, немовби, хизується новими дверима окремих під’їздів, дашками над ними, красивою бруківкою при вході або ж плиткою на східцях. Вирішила заглянути в один, щоб побачити чи й з середини багатоповерхівка «дивиться» на тутешніх жителів такою чистотою, як зовні? Але й тут приємно глянути: пофарбовані східці, біленькі стіни, навіть вазони на сходовій клітці.

DSC_0180«Стараємось підтримувати дім охайним, - зауважує жителька п’ятого під’їзду Галина Гаврись, - чергуємось у прибиранні нашого під’їзду, на вулиці проводимо толоки. Є такі жителі дому, які високу траву на майданчику покосять, сміття підберуть. Якщо справа потребує ремонту –шукаємо службу чи майстра, котрі зможуть надати якісні, але недорогі послуги, згодом обговорюємо всі пропозиції і збираємо кошти. Непідсильна одна сума, здаємо меншу і поступово збираємо необхідний грошовий ресурс». Від сусідів Галини Ярославівни дізнаюсь, що вона належить до тих активних мешканців багатоповерхівки, які «клопочуться» над проблемами спільного дому, як над дитиною. Вона ж скромно говорить: по-іншому бути не може.

«Краса за вікном квартири не виникає самостійно, щоб бачити її там, зустрічати на кожному кроці, необхідно постійно працювати, -каже п. Галина. – Гарна багатоповерхівка, наче панянка: для того, щоб нею називатися, замало одягнути капелюшок і взути туфлі на підборах. Хіба ти відчуватимеш себе по-панськи, якщо будеш іти між великими калюжами на подвір’ї, підніматися розбитими східцями і нарікати, що твій під’їзд без світла? Досить промовисто звучать слова Маленького Принца: «Прибрався сам, прибери свою планету».

Звісно, багатоповерхівка на Липовій, 24, теж не є ідеальною: поруч з плюсами має й певні недоліки. У ній, як в «маленькій державі», є свої активісти (на ділі, іноді - слові), своя пасивна сторона. Трапляються випадки небажання, байдужості, але все-таки їх компенсує ініціатива і гарний приклад, на якому варто акцентувати та вчитися. А ще віриться, що літні дерева затишного саду Липової, 24 колись замінять нові саджанці. Молодь ж - продовжуватиме любити домашній куточок щоденною турботою, як це нині робить старше покоління.

Ксенія СТОМАРІВСЬКА.

"Рогатинська земля" №5 від 6 червня 2019р.

DSC_0167

DSC_0173

DSC_0651

DSC_0190