Незабутий Єрусалим

Дата: 01.05.2019, перегляди: 51
Незабутий Єрусалим

 

Здавалося б, звідки в українському містечку міг з’явитися такий топонім та яке знакове минуле «приховував» про нього час?.. Це й намагалася дізнатися я, звернувшись за допомогою до збирача давнини - Михайла Воробця. І, як виявилося згодом, рогатинський Єрусалим й справді вартував згадки, бо колись був для містян своєрідним «місцем сили» – маленьким райським куточком, де збиралися християни усієї округи. Тут відбувалися масові дійства, а іноді можна було почути цікаві спогади про мандрівку наших краян до Святої Землі.

DSC_9308

Люди старшого покоління розповідають: назва «Єрусалим» виникла у цій місцевості невипадково. Хто започаткував її, на жаль, не вказано в архівах, але є припущення, що пов'язана з єврейською громадою м.Рогатина. У її підпорядкуванні якраз і знаходилися згадані землі, котрі були відведені для поховань. Надмогильні пам’ятні знаки на єврейському кладовищі строго спрямовувалися лицьовою стороною у напрямку географічного розташування центру християнства - Святої Землі. Тож, ймовірно, від цього й походить топонім рогатинської місцини – «Єрусалим» (або «Ієрушалаїм», що на давньому івриті означає "місто миру").

Варто відзначити, що мацеви (надгробки) займали лише частину площі цього цвинтаря, іншу – західну (де не було поховань) – згодом виділили одній з місцевих  релігійних громад.

«У період Австро-Угорської монархії жителі села Бабинці Горішні та їхні духовні наставники звернулися до Рогатинської міської управи з проханням закріпити за церквою Святого Миколая ділянку для громадських дійств, адже біля культової споруди не було вільної площі, - розповідає Михайло Васильович. - Майже впритул з Божим храмом знаходилися українські поховання. Отож, міська управа, яка на той час складалася з 32-ох радних (депутатів), 18 римо-католиків, 7 греко-католиків, 7 євреїв, вирішила долю цієї ділянки. У 1868 р. було надано дозвіл на закріплення загальної площі (42 ари) за церквою Святого Миколая з умовою належного упорядкування та спорудження каплиці».

Фактично між єврейською і релігійною громадою відбувся своєрідний обмін землями, завдяки якому гора Єрусалим стала місцем гуртування парафіян Свято-Миколаївського храму. Жителі Бабинців Горішніх зразу ж взялися за упорядкування цієї території: спорудили гарну дерев’яну церкву (каплицю), постійно висаджували тут квіти, декоративні дерева і кущі, скошували трави.

«Колишня вчителька німецької мови Рогатинської школи №1 Розалія Федюк розповідала, що ця територія нагадувала райське місце, - зауважує, оглядаючи площу, краєзнавець М.Воробець. - Відомо, що каплиця не закривалася на замок, тож люди у будь-який момент могли прийти сюди та покласти свічку, змовити молитву. Тут був ніби заповітний куточок: з іконами, вишитими рушниками, столиком, світильником».

Та зі знакового горбочка долинали не тільки відправи. На Великдень на Єрусалимі гуртувалася молодь та дорослі з усієї округи. Одягнуті у національні строї, вони виводили гагілки (гаївки), які долинали в різні куточки міста. Про це неймовірне дійство кілька років тому дізналася зі слів рогатинок Ольги Стисло та Павлини Белей. Зокрема, п.Павлина розповідала: «На Великдень жителі Рогатина та навколишніх сіл вибирались на гору Єрусалим. Там було посвячуване місце, знаходились каплиця, хрест на горбку. Біля них збиралась маса людей і такі гаївки виводили, здавалось співали мало не на ціле місто». А ось п. Ольга зауважувала, що молодь села Перенівка, звідки вона родом, долала чималу відстань пішки, аби долучитися до цих святкових фестин. «Збиралися жителі з довколишніх сіл і Рогатина. Там такі забави відбувалися, - поринала у спогади довгожителька, - вони тривали до пізньої ночі. Досі пригадую обряди на Великдень, радість в очах молоді і піднесення на душі. Ми з нетерпінням очікували гаївок».

Відвідуючи днями цю історичну місцину, розглядаю панораму міста, яка, немовби краяни у колі гаївки, оточила Єрусалим неймовірним краєвидом будиночків, храмів, садів. Здається, ця жива картина Рогатина крізь роки зуміла берегти неймовірну енергетику, яка спонукає на гарні починання досі. Не дивно, що гору так обожнювала наша молодь, адже вона натхненна світлом віри … Єрусалим відвідували священики, запрошені гості. Місцеве населення дуже любило слухати тут перших в історії Галичини паломників до Святої Землі (у вересні 1906 р.), серед яких також жителя Рогатина Теодора Кавки.

DSC_9306

Втім, на жаль, рогатинцям не вдалося вберегти улюбленої святині. Каплиця на горі проіснувала до приходу перших більшовиків напередодні Другої світової війни (1939 р.), мабуть, тоді й зруйнували хрест, споруджений поруч. Згодом міськрада передала площу міським жителям, як присадибні ділянки. А у 50-60 роках ХХ ст. всі землі розділили між індивідуальними забудовниками.

Сьогодні в історичній місцині Єрусалим вбирається у зелені шати молодий сад, між ним на невеликому горбочку видніються залишки колишнього бетону, оздоблені мохом. Відсунувши трохи величезний камінь зверху, помічаємо заглибину прямокутної форми. Саме тут в минулому знаходився хрест. З книги нашого відомого краянина Любомира Пирога «Під серпанком немеркнучої пам’яті», до речі, дізнаємося: «На горі «Єрусалим» стояв найстаріший хрест, зведений у 1756 р.» Крім того, автор зазначає, що у цій місцевості 1833-го був поставлений хрест в честь Роксолани, яка ніби тут мешкала з батьками.

 Господар ділянки зізнається: коли взявся за упорядкування своєї території, не хотів зносити старий бетон. Йому завжди здавалося - тут непросте місце. Тож кожного року обкошує його, надіючись дізнатися минуле збереженого «каменя». А воно не забарилося і, здається, «завітало» до рогатинця вчасно, якраз під Великдень.

Ольга ВЕРБ»ЯНА.

DSC_9303