Медична реформа. Очікування та проблеми

Дата: 20.11.2017, перегляди: 101
Медична реформа.  Очікування та проблеми

Що ставив собі за мету, очоливши медичну галузь Рогатинщини? Перш за все, наша охорона здоров'я повинна бути якісною та доступною. Друге. Гіркий досвід реформ показує, що сам процес рефор­мування йде дуже болісно, а бажані  резуль­тати настають через тривалий проміжок часу і мають  властивість не повністю справджуватися.

Дуже хочу, аби рогатинська медична спільнота зрозуміла, що я не прийшов руйнувати усталений в лікарні уклад. Усі ми, тобто весь колектив медиків, сьогодні в одному  човні, який кинуто у вир реформ. Тому маємо рятуватися спільно, адже реформа невідворотна. Задекларувавши рух до об'єд­наної Європи,  Україна  повинна  трансфор­мувати до європейських усі сфери суспільної  діяльності, адже поїзд не може  рухатися  рейками, які мають іншу ширину, ніж колісна база самого потяга. Тому в Україні теперішній час - це час реформ: адміністративно-територіальної (її перший етап - самоврядна децентралізація повно­важень та ресурсів), освітньої, право­охоронної і нашої - медичної.

 Якщо проаналізувати саму концепцію реформи охорони здоров’я, то вона є дос­татньо цікавою, але коли ввійти у цей процес-  постає більше запитань, ніж відповідей на них. І все не так просто,  як здається на перший погляд.

На сьогодні задекларовано, що рефор­мована первинна ланка охорони здоров'я розпочне діяти з 1 січня наступного року. Маю стосовно цього великі сумніви, адже базовий закон щодо первинки ще не набрав чинності, Національну службу охорони здоров’я не сформовано, організаційно-методичний супровід зі сторони Мініс­терства охорони здоров’я ведеться несис­темно, не вирішено цілий комплекс фінан­сово-бюджетних проблем.

 Із наступного року медична реформа торкнеться тільки первинної ланки - сімейних лікарів, дільничних терапевтів та дільничних педіатрів. Але це, на мій погляд, неповна інформація, оскільки для того, щоб система почала функціонувати, нам необ­хідно її кадрово забезпечити, тобто, перехід  частини працівників із ЦРЛ у центр первинної медико-санітарної допомоги є неминучим. Це, безумовно, призведе до змін у самій цент­ральній районній лікарні. Маємо тверде запевнення наших законо­давців, що первин­ний рівень медицини фінансуватиметься повністю, але ми не маємо розуміння того, як це вплине на фінансування ЦРЛ.  Із проекту держ­бюджету цього не видно. Існує небез­підставне побоювання, що фінансування центральних районних лікарень  може скоротитися. Як тут бути? Із Києва уже лунають голоси, що, мовляв, районні лікарні можуть дофінансовувати місцеві бюджети. Сьогодні добре розуміємо, що, навіть об'єд­навши  ресурси всіх бюджетів нашого району, не зможемо утримати наявну структуру ЦРЛ.

 У цьому відношенні маємо знайти колек­тивне і єдино правильне рішення. Не можу дозволити собі  непродуманих та неправильних кроків, від яких страждатиме  наш медичний колектив. Реформу не можна впроваджувати для одних за рахунок інших. Потрібно забез­печити баланс втрат і здобутків. Ми дуже часто повторюємо, що наш район депресивний, специфічний, тому у нас має бути саме така медицина, яка є сьогодні, і держава повинна її утримувати. Але реалії зовсім протилежні - після реформи медичні послуги будуть коштувати однаково - що у Києві чи Львові, що в тому ж депресивному районі. Тому і кадрова ситуація непроста і дуже болюча, адже винятків щодо специфіки не робитимуть.

Наступне. Реформа  первинної ланки означає, що для пацієнтів у ній має бути все безкоштовним - прийоми і консультації сімейного лікаря, терапевта та педіатра, а також базовий перелік аналізів. Сімейний лікар підпише договір з Національною службою здоров'я і почне отримувати кошти за кожного пацієнта, який вибрав собі цього лікаря. Тут є цікава деталь - кошти медик отримуватиме незалежно від того хворіє пацієнт чи ні.

Реформі вторинної ланки передуватиме законодавче визначення гарантованого пакета медичних послуг, до якого повинно ввійти все, що на 100 % покриватиметься державою. Думаю, що це буде вирішено під час ухвалення Верховною Радою України Закону про держав­ний бюджет на 2018 р. У тому ж році повинен запрацювати націо­нальний перелік ліків, які безоплатно виділятимуться державою для лікування хворих у стаціонарі. Зараз у нього  запла­новано внесення біля 300 найменувань, а з часом він повинен збільшуватися та кори­гуватися. Як бачимо, благополуччя меди­цини у наступному році сьогодні напряму залежить від Верховної Ради України - саме вона затвердить обсяги фінансування цієї галузі.

Сконцентрувавши всю увагу на суті ре­форми - фінансуванні конкретних медич­них послуг (гроші ходять за пацієнтом),  орга­нізатори реформи упустили проблему фор­мування самої інфраструктури, адже бюджетні кошти на фінансування охорони здоров'я буде спрямовано на оплату конкретних медичних послуг та лікарських засобів, наданих па­цієнтам, а не на утримання інфраструктури закладів охорони здоров'я. Виходячи з цього, невідомо, хто сьогодні може дати відповідь на запитання: якою буде мережа медичних установ після реформи?, чи не призведе запровадження єдиних тарифів за медпослуги до ситуації, коли лікарні в обласних центрах будуть переповнені, а в районах пусту­ватимуть?

 Як бачимо, реформування галузі - не легка прогулянка у світле майбутнє, а важка праця з масою викликів та перепон. Та все ж, упев­нений, що  ми з ними справимося і до 2020 року Рогатинщина матиме сучасну, доступну і якісну медицину.

Тарас БАНДУРА, головний лікар Рогатинської ЦРЛ.