Багатий ужинок рогатинських гімназистів

Дата: 10.10.2017, перегляди: 122
Багатий ужинок рогатинських гімназистів

Нинішній 20-річний ювілей кон­курсу співпав у часі зі 100-річчям Союзу українок, який, спрямовуючи свою діяльність у державотворче русло, важливий акцент робить на роботі з молоддю. "Для нашої гімназії, - з радістю ділиться з нами один із наукових керівників підго­товки учнівських робіт на конкурс, заслужений вчитель України Віра Мединська, - це також знакова подія, оскільки беремо участь у такому інтелектуально-просвітницькому змаганні щороку, починаючи з 1997-го. За цей час 21 рогатинський гімназист був відзначений орга­нізаторами конкурсу за високого рівня роботи, із них 18 - моїх вихованців".

 Тематичний спектр творінь юних краян - доволі розмаїтий, як і наше життя. Гімназисти з особливою цікавістю обирали для своїх нау­кових розвідок не лише теми рога­тинської альма-матер, її першого директора Михайла Галущинського, меценатів, колишніх гімназистів, а їх захоплювали й дослідження багатого минулого краю Роксолани. Цьогоріч роботи рогатинців також виявилися серед інших конкурсантів доволі оригінальними та виріз­нялися новизною, глибиною роз­криття теми, а за рівнем підготовки свідчили, що їх автори - Ольга Галак, Марія Андрейців та Марія Пилипів під керівництвом своїх старших наставників Віри Ме­динської, Ірини Веркалець і Наталії Пилипів - зуміли зібрану по крихтах із багатьох джерел інфор­мацію творчо осмислити, пропус­тити крізь душу й серце, цікаво висловити власні думки, отримуючи у підсумку інтелектуальний доробок не лише для конкурсу, а, перш за все, що дуже важ­ливо, для себе осо­бисто, для розуміння влас­ного "я" у цьому світі, осмис­лен­ня життєвих  цінностей, вибору пріоритетів. Відрадно, що рогатинські гім­назисти здобули перші місця в різних номі­націях: О.Галак - "Криниця духовності", М.Пи­липів - "Ми - горда нація", М.Андрейців - "За оригі­наль­ність", за що юнки та педагоги отримали в дарунок дипломи, грамоти, цінні книги різно­манітної тема­тики, а також збірники кон­курсних робіт, видані коштом Союзу українок Америки.

Наталія ПИЛИПІВ:

- Уперше цьогоріч як нау­ковий керівник  брала участь у такому конкурсі. Зіз­наюсь чес­но: не люблю офі­ційних частин, але презентацію робіт кон­кур­сантами, що відбулася у Львові, аж ніяк не можна назвати офіціозом - настільки все було душевно, емо­ційно, по-домашньому.  Дуже спо­добався виступ Софійки Лоренцо-Хорової (Італія),  яка читала вірш Лесі Українки трьома мовами: українською, італійською та анг­лійською. Сльози радості навер­талися на очі від усвідомлення: й у Римі присутня Україна.

Тема "Пласту" особливо близька, бо це частинка життя нашої сім’ї. Пластове виховання, на моє пере­конання, формує патріотизм, націо­нальну свідомість. Мої діти виховані на пластовій методиці, в чому завдячую Іванові Зварчуку, котрий нині захи­щає Україну на Сході. Епіграфом для нашої конкурсної роботи про те, як виховання в "Пласті" впливає на розвиток осо­бистості, її життя, ми взяли слова відомого світові еко­номіста, гро­мадського діяча та мецената Богдана Гаврилишина, який свого часу казав: "Якщо б я не став пластуном, моє життя було би зовсім інше, я був би зовсім іншою людиною". До речі, робота моєї учениці була на конкурсі єдиною такої тематики і першою за всю його історію.

Ольга ГАЛАК:

- Темою нового свого дослідження цього разу я обрала духовну науку Митрополита Андрея Шептицького як основу життя християн. Робота базувалася на "Суспільному доро­говказі віруючого", який прийнятий у 2012 р., а уклав його тоді Свя­тослав Шевчук - нинішній Глава УГКЦ.

Чому саме цей напрямок за­цікавив? Сучасний світ є швидкий, прагматичний і, часом, брутальний, у ньому дедалі більше стає зла, часто люди думають лише про себе, власний добробут, цінують мате­ріальне багатство, забуваючи про найголовніше - духовність. Хо­тілося, щоб так не було. Тому потрібно змінювати світ, і починати, вважаю, із себе. Чесно кажучи, робота над темою дала мені над­звичайно багато: я майже пов­ністю сформувалася як особистість, від­чуваю, чого прагну в житті, нав­чилася розрізняти - що добре, а що погане. Завдяки великому прик­ладу Митрополита Андрея Шеп­тицького я змінилася і гадаю, інші люди, котрі будуть знайомитися з моєю роботою, також ставатимуть іншими - кра­щими і добрішими.

Марія АНДРЕЙЦІВ:

- Працюючи над темою "Бог дав мені землю і дав мені долю", праг­нула розповісти про ті великі зміни, що відбуваються в нашому місті, яке динамічно розвивається, стає при­вабливішим, комфортнішим для проживання, європейським. Не місце прикрашає людину, а людина- місце - ця народна мудрість яскраво характеризує те, що нині діється в рідному Рогатині. Передаючи до­слівно уривок із висновків моєї роботи, зазначу таке: "Очільники міста належать, безперечно, до категорії сильних духом, енергійних особистостей. Основним правилом їхньої діяльності є шукати способи для втілення прийнятих програм, реалізації задумів та добрих намірів, а не знаходити причини, щоб нічого не робити".

Хотілося б побажати, щоб цей напрямок розвитку продовжили й надалі, а рогатинська громада не очікувала лише дій від влади, але й сама підставляла дружнє плече в корисних справах та ініціативах.

Марія ПИЛИПІВ:

- У конкурсній роботі я вирішила написати про "Пласт", цінність формування у ньому молодої лю­дини, її волі й характеру, бо пере­коналась на особистому досвіді: тут можна багато чого навчитися, і на своїх помилках також. Добре, що мене спрямували в правильне ото­чення, бо нині серед молоді буває цілком протилежне. "Пласт" виховує всебічно розвинену особистість, дисциплінує, навчає, як стати са­мостійним, навіть дає науку вижи­вання в природних умовах і ще безліч незвіданого та корисного.

Зараз працюю над новою темою, пов’язаною з "Пластом". Активно спілкуюся з Уляною Баб’юк, котра, маючи лише 5 років, колись емі­грувала разом із сім’єю до Ні­меччини, відтак - до США. З роз­повідей жінки, в грудях якої б’ється спов­нене палкою любов’ю до Ук­раїни серце, дізналася багато ці­кавого про її батька п. Михайла Ляльку, котрий був причетний до заснування "Плас­ту" в Рогатині. Нині ж п.Уляна продовжує справу батька на чужині, проводить велику просвітницьку роботу, активно пластує, відроджує українські тра­диції в Америці, згуртовуючи ук­раїнську громаду за океаном. Тож хочу написати про земляків-пат­ріотів, оскільки, вва­жаю, У.Баб’юк може бути взірцем патріотизму для багатьох українців в Україні.

 

Майбутня інтелектуальна еліта нації -  без жодного пафосу, саме такими словами можна дати коротку характеристику юним конкурсанткам. Їхні перші творчі доробки вартують, аби не залежуватися на книжкових полицях, а "йти між люди", сіючи в благодатний ґрунт цінні зерна правдивого слова, так потрібного сьогодні Україні, нам, її дітям.

 

Ольга КОНОПАДА.